Протягом останніх півроку в регіональних мас-медіа висвітлюється кричущий факт – знищення старовинної будівлі на пл. Театральна. З їх точки зору, власником будівлі та винуватцем незаконних дій із знищення пам’ятки архітектури є приватне підприємство “Кроссмарк” та ужгородський підприємець Іван Волошин.
Для того, щоб з’ясувати істину (думки іншої сторони не було представлено), а також спробувати вплинути на “нерадивых” забудовників, журналіст ВЗП взяв інтерв’ю у підприємця Івана Волошина.
Іване Івановичу, Вас звинувачують у тому, що Ви знищили будинок в центрі міста, який є пам’яткою архітектури, а також, не маючи жодного дозволу, проводите реконструкцію. Ми розуміємо, що ви є власником, але поясніть, чому не можна це робити в цивілізований спосіб, отримавши всі необхідні документи?
– По-перше, я не є власником цього будинку, а лише представником забудовника (ПП “Кросмарк “), яке також є лише забудовником. По-друге, проблема з будинком полягає не в тому, що ми “плювати хотіли” на Закони України, а в тому, що не хочемо платити хабарів “сворі” знахабнілих “чинуш”, які працюють в управлінні архітектури та містобудування під крилом ужгородського мера. Ось уже майже 2 роки ПП “Кросмарк” веде перманентну війну за право реконструкції (за власні кошти) приватної будівлі.
З чого почалася ця війна ?
– В 2008 році ПП “Кроссмарк” отримало дозвіл (рішення виконкому №250) на реконструкцію даного будинку з надбудовою 2-ох поверхів. Ми отримали історико-містобудівельне обґрунтування (підписане на той час головним архітектором міста та начальником управління культури), а також оформили архітектурно–планувальне завдання, автором якого є член містобудівельної ради архітектор Лезу В.І, затвердила його головний архітектор міста Стричик О. Хочу додати, що в цих висновках йдеться про те, що будівля не є пам’яткою архітектури, а майбутня добудова на два поверхи не буде дисонувати з історичним ареалом Театральної площі.
А що було далі?
– На етапі отримання АПЗ наш представник стикнувся з тим, що заступник головного архітектора міста пані Зотова О.С. під різними приводами відмовляла нам в отриманні документа (за виготовлення якого ми офіційно оплатили ), мотивуючи це тим, що у неї інше бачення щодо реконструкції цієї будівлі. Більше того, вона повідомила, що мер міста Ратушняк також нічого “не знає” про це будівництво і є необхідність вирішити це питання з ним. На питання, яким чином, Зотова відповіла, не конкретизуючи, що в індивідуальному порядку.
Ви “узгоджували” ці питання?
– Ні, не “узгоджували”, і в результаті Зотова за вказівкою Ратушняка винесла на засідання виконкому питання про скасування наданого нам рішення. На самому засіданні юристи міської ради “просвітили” чиновників, що скасувати своє рішення виконком не може (це прерогатива сесії), а може лише внести зміни. І вони приймають рішення про те, щоб надати ПП “Кроссмарк” дозвіл на реконструкцію без надбудови . Цинізм цих дій полягає в тому що, не маючи професійних претензій до висотності будівлі (вся забудова вул. Корзо та пл. Театральної є 3 та 4 поверхова), і це вказано в історико-містобудівельному обґрунтуванні та розробленому АПЗ, погоджених головним архітектором міста, начальником управління культури, та членом містобудівельної ради, Зотова вдалася до шахрайства – в причину зміни рішення вона внесла формулювання : “в зв’язку з відсутністю згоди всіх співвласників будинку” при тому, що ніяких співвласників в будівлі на Набережній Незалежності 1 НЕМАЄ.
Є сусіди за адресою пл. Театральна 6, згода яких (згідно із законом) на реконструкцію приватного майна НЕ ПОТРІБНА.
Ви оскаржили це рішення?
– Ні, в зв’язку з тим, що проведення реконструкції планувалось через рік, ми хотіли подивитися, як далеко, порушуючи закони, можуть дійти чиновники в бажанні отримання хабарів. Ми переробили проект (зменшили висотність) та подали на погодження в архітектуру м. Ужгорода. Але своїм “нахабним ігноруванням потреб можновладців” ми зачепили “за живе” цей “чиновницький кооператив”. І наc почали водити по колу, місяцями просто не розглядаючи наш проект або висловлюючи претензії щодо масштабу креслень (який попередньо був узгоджений з Зотовою О.С.), всі ці дії чітко вказували на те, що їх не цікавить питання професійного вирішення ситуації.
Ви конкретно спілкувались з головним архітектором або з мером міста з приводу цього питання?
– Так, після 20-го походу нашого представника (безрезультативного) в управління архітектури міста, я сам зайшов до пані Зотової, яка на той час “царювала” на посаді в.о. головного архітектора міста. Ми поспілкувались “ни о чем”, професійної дискусії у нас не вийшло, зате надійшла цікава пропозиція – за 1000 умовних одиниць допомогти у вирішенні проблеми.
Результатом цього походу став мій лист від 7 квітня 2010 року на ім’я міського голови Ратушняка:
Лист Ратушняку
цитата:
“В зв’язку з тим, що п. Зотова О.С десятки разів ганяла архітектора-розробника, переробляти на її думку “важливі деталі проекту”, такі як, наприклад, масштаб креслень, я вирішив сам звернутися до неї і з’ясувати що вона пропонує. В процесі спілкування з п. Зотовою, я не почув від неї обґрунтування відмови затвердження проекту, також не почув пропозицій з покращення пл. Театральної (можливо спільної розробки концепції вигляду або хоча б ремонт та оновлення бокових стін, центральної сцени, придбання лавиць, ліхтарів, влаштування клумб тощо), на які наше підприємство безумовно готове. Все зводилось до того, що наш проект дуже поганий, що він порушує архітектурний ансамбль, і вона рахує, що будувати цей дім не потрібно і хай так все буде як є.
Маючи професійну художню освіту, я спробував на професійній мові довести п. Зотовій, що наш проект виконаний з врахуванням архітектурного стилю центральної частини міста, що ми вже маємо історико-містобудівне обґрунтування, схвалене колишнім головним архітектором міста Стричик О. (в якому йдеться, що в цьому місці спроектована нами будівля гармонійно впишеться в архітектурний ансамбль Театральної площі), що дана будівля не лише спроектована, а й буде виконана з використанням класичних матеріалів стилю, таких як мідна покрівля (в три рази дорожча за черепичну), декоративних елементів, індивідуального замовлення, пілястр, колонад і т.д., що ми також вже отримали схвалений висновок управління регіонального розвитку містобудування та архітектури Закарпатської обласної державної адміністрації.
На моє велике здивування, в.о. головного архітектора міста Ужгород Зотова О.С . елементарно не орієнтувалась в більшості питань, які ми обговорювали, і дискусію звела до того, щоб я її не вчив і що поки вона в.о. головного архітектора, вона не погодить нам цей проект.
На моє останнє запитання про те, де вона навчалась і що вона спроектувала як архітектор, п. Зотова О.С. відмовилась відповідати та сказала, що розмову закінчено.
В то же час мені стало відомо від одного із співробітників управління архітектури та містобудування м. Ужгорода, що п. Зотова О.С. взагалі не має освіти архітектора, а є будівельником за фахом, з дипломом якогось маловідомого інституту.
Шановний Сергій Миколайович! Повідомляю Вас, що п. Зотова О.С, за своїм фахом не може виконувати роль головного архітектора міста Ужгород, тому що рівень її знань не дозволяє їй авторитетно вказувати та дискутувати на тему стилів, співвідношень, композиції та колористики в архітектурі. Вона, можливо, може вказати на невідповідність марки бетону, січення арматури або конструктивних з’єднань, але це робота конструктора-будівельника.
Беручи до уваги те, що у обов’язки головного архітектора має входити формування зовнішнього вигляду міста, розробка, супроводження та інтеграція нових архітектурних концепції в історичне середовище (як це робиться у Відні, Будапешті, Празі), збереження та відновлення знакових споруд, які характеризують розмаїття архітектури древнього Ужгорода, я відповідально заявляю: що у нашому з Вами місті (я гадаю, Ви зі мною погодитесь) такою відповідальною роботою НЕ МОЖЕ ЗАЙМАТИСЬ ХАБАРНИЦЯ З ОСВІТОЮ ПРОРАБА.”
Також я звернувся з заявою про порушення закону при призначенні Зотової на посаду в.о. архітектора та вимагання хабара до прокурора міста Штефанюка.
Як далі розвивалися події? Була якась реакція?
– Так, була, дещо несподівана – декілька пропозицій від “наближених до тіла” виступити посередниками та все вирішити з “Серегой”. Я подякував за пропозицію, але сказав, що не вважаю за потрібне вирішувати такі важливі питання, як забудова історичного ареалу з “Серегами”, ”Сашами”, ”Вітями” і так далі, яких за рік-два всі забудуть (хоча вони вже стільки “навирішували” в нашому місті, що люди їх запам’ятають надовго). Також стикнувся з тим, що мені треба було докладніше пояснювати прокурору міста Штефанюку про те, що призначення на відповідальну посаду головного архітектора без профільної освіти є протизаконним (особливо в ситуації, коли в управлінні є багато професійних архітекторів) та має на меті лише “вирішення питань”, замість системної роботи по містобудуванню.
Мої аргументи як художника про те, що будівельник і архітектор – це два дотичні, але принципово різні кваліфікаційні рівні, які не є взаємозамінними, а є взаємодоповнюючими, важко сприймалися прокурором (у якого дуже теплі відносини з міським головою). Але мої аргументи, як голови громадської організації “АНТИКОРУПЦІЯ”, мабуть були більш вагомими. Результатом цього став припис (копія документу) Ратушняку про усунення порушення закону та заборони Зотовій виконувати функції головного архітектора міста. На сьогоднішній день Зотова усунена (юридично) від виконання функцій головного архітектора, а фактично продовжує в ручному режимі керувати управлінням.
Іван Іванович, поясніть, будь ласка, якщо сьогодні пані Зотова усунута від керівництва в управлінні архітектури та містобудування, то логічно, що конфронтація мала б закінчитись, але звинувачення вашого підприємства в тому, що Ви незаконно, без дозволу розібрали історичну будівлю, пам’ятку архітектури, яка знаходиться під охороною ЮНЕСКО з боку Зотової та мера Ратушняка продовжуються. Все-таки проблема в Зотовій чи в непрофесійному архітектурному проекті?
– В нашому проекті проблеми не має. Ми для експерименту запропонували членам містобудівельної ради розробити свої варіанти, ці роботи в кількості 5 пропозицій були нами оплачені, але на засіданні містобудівної ради жоден із запропонованих ними варіанті не був затверджений. Хоча всі вони в основі мали 3 поверхи плюс мансарда (примітка: нашу пропозицію з надбудовою двох поверхів пані Зотова ґвалтувала 2 роки).
Представляємо Вам для ознайомлення нашу проектну пропозицію:
Для порівняння надаємо також пропозиції членів містобудівельної ради:
Проект запропонований членом містобудівельної ради Шолтес.С
Проект запропонований членом містобудівельної ради Вдовіна О.
Проект запропонований членом містобудівельної ради Лезу В.
Проект запропонований членом містобудівельної ради Багрій В.
Проект запропонований членом містобудівельної ради Багрій В. №2
Чому все-таки продовжуються негативні публікації в газетах та інтернет-виданнях?
– Публікації в засобах масової інформації, які входять в сферу впливу Ратушняка, нас не цікавлять з тих причин, що вони не базуються на принципах збалансованості, подаються однобоко та упереджено. Ніхто не спробував розібратися в ситуації, отримати від нас коментарі та з’ясувати нашу позицію у цьому питанні. Звинувачення у стилі “ты дурак, нет сам дурак” нас в принципі не цікавлять. Що стосується заяв відносно наших незаконних дій, а також те, що у нас немає жодного документа, то можу відповідально заявити:
Pатушняк та Зотова цинічно брешуть!!!
Для того, щоб не виглядати голослівним, я надаю вам список необхідних документів для реконструкції та їх копії, а ви самі вирішите, в чому (або в кому) проблема:
1. Підприємство придбало будівлю в центрі міста (за власні кошти, не у фонду майна за “цікавою” ціною чи у родичів мера, а на вторинному ринку).
2. Підприємство звернулося у виконком з заявою на отримання дозволу на проведення реконструкції з надбудовою двох поверхів (проектна пропозиція подається на виконком головним архітектором міста, який її аналізує і, якщо є проблеми, просто не подає).
3. Після позитивного рішення виготовляється АПЗ (архітектурно-планувальне завдання), в якому описуються всі обмеження, в тому числі поверхневість, висотність, пропонується та описується стиль майбутньої будівлі. Погоджується головним архітектором міста .
4. В зв’язку з тим, що будівля знаходиться в історичному ареалі, робиться історико-містобудівельне обгрунування. Погоджується головним архітектором та начальником управління культури закарпатської облдержадміністрації (у висновку вказується, що будинок не є архітектурною памяткою).
5. При реконструкції робиться будівельно–технічне заключення по визначенню технічного стану будівлі (для того, щоб визначити спосіб реконструкції та необхідні види робіт, які потім описуються в проекті).
6. При проведенні дослідження було виявлено аварійні завали, про які наше підприємство повідомило в.о. головного архітектора міста Зотову О.С., також ми просили створити комісію.
7. Наше підприємство отримало погоджений проект організації робіт.
8. Організувавши будівельний майданчик,ми почали розбирати аварійні завали.
Положення, що на дані види робіт не треба погоджень Зотової
9. На містобудівельній раді Зотовій рекомендували погодити генеральний план будівництва.
10. З великим небажанням Зотова погоджує генеральний план будівництва.
11. В інспекції ДАБК ми отримали дозвіл на виконання підготовчих робіт.
12. Також ми отримали погодження, обленерго, водоканалу, пожежників і т.д.
Ви питали мене, в чому проблеми? В хабарництві. У нас чиновники, найняті нами на роботу (і мною, і вами, і іншими громадянами), неправильно трактують свою роль та місце в суспільстві. Також додатковим мотивом до продукування абсурдних заяв, які ми спостерігаємо в останній час (від інженерних ноу-хау з аквапарками, до всесвітньої змови проти діючого градоначальника) є фактор 31 жовтня – вибори міського голови.
Добре, з цим зрозуміло, але Сергій Ратушняк в недавньому інтерв’ю, заявив, що цей будинок входив у список будівель, які охороняються ЮНЕСКО. Очевидно, що для об’єктів з таким статусом існує свій порядок ремонту, реконструкції і т.д.
– Сергію Миколайовичу, як меру обласного центру, вартувало б знати, що в Закарпатті не має жодного об’єкту, який входить в перелік ЮНЕСКО. Більше того, їх всього декілька на всю Україну. Але для Ратушняка вже давно власні слова не мають значення – сказав та й пішов.
