Перший заступник міського голови Ужгорода Іван Волошин, неодноразово звертав увагу на підходи міського голови В.Погорелова, до якості виконання робіт по муніципальним замовленням. В бажанні прорекламувати себе перед виборами мер займається відвертим “вредітельством”. На цей раз, акцент на заасфальтованих люках.
Так виглядають дороги і люки Ужгорода, коли ремонти роблять “під вибори”. Технологія “люки в асфальті”.
Прийшло мені таке повідомлення, від людини, яка була запрошена на агітаційну зустріч в новому районі. По Погорелову все ясно, тут уточнювати нічого не треба, а ось по своєму призвіщу трохи здивований. Тут одне з трьох: або в нас ще один Андріів (який мене не знає 
йде на вибори мера (на крайняк депутата) і проводить контрагітацію:) другий варіант – під виглядом Андріїва, агітацію проводив Чубірко бажаючи нас посварити з Богданом Євстаховичем третій варіант – Богдан образився на мене за те, що я не погоджуюсь, як голова комісії по тарифам, на підняття ціни до 4 гривень на проїзд в маршрутках, допоки якість не буде відповідати ціні. В будь-якому разі, маю надію, що це було випадково Bohdan Andriyiv?
Перший заступник міського голови Іван Волошин, прокритикував мера В.Погорелова, та ще одного обласного чиновника, які в гонитві за передвиборчим PR, під виглядом реставрації, спаплюжили пам’ятку архітектури, та ще й витратили на це величезну суму бюджетних коштів.
За мільйон гривень Погорелов з Чубірком обліпили пам’ятник архітектури пінопластом (містами), та покрасили в “красівий лімонний і файний червений”! Круто! Руки їм повідбивати! Середнє Водяне, а не обласний центр!
Нещодавно Іван Волошин приймав поважного гостя. Про це політик розповів на своїй сторінці у Фейсбук:
Іван Волошин приймає гостей
Сьогодні в мене в гостях був дуже цікавий і поважний чоловік – дослідник, історик-етнограф з мого рідного села, Федір Федорович Рубіш, Він написав не один десяток праць на тему Закарпаття ( про історії різних сіл, про лікарські рослини Закарпаття, про виникнення закарпатських призвіщ, таких як Козар, Гала, Балог, Шваб, Ладані, Кепич, Фенчак і т.д., про родоводи ). Також є у нього праці на теми війни в Афганістані ( про всіх воїнів закарпатців, які брали участь ), на тему сталінських репресій – Федір Федорович сам був репресований ( був засуджений до 25 років таборів ). Не дивлячись на свій поважний вік ( 85 років ), Федір Федорович продовжує працювати і зараз. Завітав він до мене з проханням допомогти фінансово у виданні двох книг, матеріали до яких він впорядкував. Перша тема: Євреї та єврейські сім’ї, друга – Родовід Волошинів з Великих Лучок. З огляду на те, серед лучанських Волошинів є рід Президента Карпатської України Августина Волошина, який походить від лібертинів з нашого села (https://uk.wikipedia.org/wiki/Волошин_Августин_Іванович), думаю що ці роботи будуть мати історичну цінність. Після приємного екскурса в історію від Федора Федоровича, вирішили починати. Книги будуть.
На жаль, найчастіше битви з власною лінню залишаються програними. А саме здатність боротися зі своїми слабкостями робить нас сильними. «Перемагай себе і виграєш тисячі битв», – казав Будда. На своїй сторінці у мережі Фейсбук Іван Волошин згадав повчальну й мотиваційну історію, яка могла би мати щасливий кінець, але не склалося:
«Історія з життя. Два роки тому в одному з моїх закладів працював офіціантом молодий хлопець на ім’я Женя. У свої 18 років мав занадто багато зайвої ваги (130 кг), що не могло не відображатися на результативності роботи, яка пов’язана з постійним швидким переміщенням та іншими фізичними навантаженнями. Адміністратор закладу після неодноразових зауважень вирішив звільнити хлопця. До мене звернулися колеги Жені, які працювали з ним у зміні й попросили дати йому шанс, сказали, що він розуміє, в чому проблема, і вже записався в спортивну секцію.
Мені сподобалася колективна підтримка, і я вирішив запропонувати альтернативний варіант. Я запитав у Жені, чи він дійсно прийняв рішення змінити своє життя. Після ствердної відповіді запропонував наступний формат домовленості: за наш рахунок Женя дістає безкоштовну можливість щоденно тренуватися в спортклубі комплексу “УнгварЪский”, безкоштовну допомогу в розробці та координації індивідуального процесу тренувань від інструктора профі Юри Малика, розробка програми збалансованого харчування, повний пакет фізіотерапевтичних процедур в нашому оздоровчому центрі (для пришвидшення обмінних процесів та регенерації) і це також безкоштовно. На все це у мене була єдина умова – він чесно і відповідально ставиться до роботи над собою. А у випадку, якщо він у процесі почне “халтурити” і вирішить, що йому цього не потрібно, ми припиняємо, і він оплатить всі затрати. Якщо ж він прийде до своєї мети (схуднути до нормального стану), всі затрати будуть моїм подарунком для нього. За перші 10 днів, хлопець скинув 8 кг ваги, він робив фотозвіти свого харчування, він тренувався, він старався.
Через деякий час почалися пропуски тренувань, став забувати контролювати раціон, через раз не відповідав на дзвінки інструктора. Пару разів Юра мав з ним серйозну бесіду, хлопець переконував, що все ок, що наздожене. Якось Юра зустрів Женю в місті після тренування… з пляшкою пива в руці. Експеримент закінчився. На жаль. З зарплатні Євгена було вираховано всі затрати. Сам він звільнений.
P. S. Лише сама людина може змінити своє життя.
В селі Ракошині на Мукачівщині триває чергове перекриття дороги. Сьогодні – з приводу тарифного майдану.
Рік тому (27–28 липня) у Ракошині трасу вже перекривали. Того разу – в момент найбільшої проблеми для країни – війни – людей зібрали на мітинг проти мобілізації. Перекриття супроводжувалося блокуванням об’їзних доріг в навколишніх селах і виступами гіперемоційних жителів. Ці події активно висвітлювали всі без винятку місцеві ЗМІ та інтернет-ресурси, які належать до медіа-групи Віктора Балоги. Варто зауважити, що в районах, де число загиблих в АТО на сході справді вражало (Ужгород, Великоберезнянщина, Перечинщина), мітингувальники взагалі не збиралися.
Сюжет у новинах телеканалу «М-студіо» (входить до медіа-групи Балоги)
Одними з перших, хто почав висвітлювати ці події, стали журналісти «Russia today». Зокрема, журналістка телеканалу Ганна Єпримян подавала матеріал винятково у вигідному для Росії контексті: у своїх сюжетах вона акцентувала увагу на агресивно налаштованих жінках, які проклинали президента і владу та виступали категорично проти мобілізації. Також робилися заяви стосовно біженців, яких називали головною проблемою краю. Дуже синхронно Віктор Балога підтримав цю хвилю і зробив заяву до Президента, у якій просив залучати до війни саме біженців з Донеччини та Луганщини, а не закарпатців.
Пост Віктора Балоги у Фейсбуку
Цей народний депутат і раніше неодноразово грався у роздмухування сепаратистських настроїв на Закарпатті, тим самим створюючи для центральної влади Києва видимість серйозних проблем у регіоні з наступними натяками, що лише він ці проблеми може вирішити.
Свого часу навіть прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк заявляв, що Віктор Балога підтримує сепаратистський та русинський рух на Закарпатті у власних інтересах і співпрацює у цьому питанні з Москвою.
Інші політики також заявляли про бажання колишнього секретаря президента Віктора Ющенко отримати повну монополію на владу в краї, у тому числі сьогоднішній губернатор Геннадій Москаль і Антон Геращенко тощо.
Сепаратистський борд «Єдиного центру» на Закарпатті
Вчорашні події з влаштуванням так званого тарифного майдану були організовані не випадково, це було зроблено після мукачівських подій, до яких обґрунтовано прив’язують Віктора Балогу. За інформацією з достовірних джерел, після брутальних бандитських розбором з розподілу контрабандних потоків, які влаштував нардеп руками «Правого Сектору», двері у головні кабінети держави Балозі закрили. З ним не хочуть мати справи ні в Адміністрації Президента, ні в Кабінеті Міністрів, ні в Верховній Раді.
Сепаратистська листівка «Єдиного центру» на Закарпатті
Не бажаючи миритись з втратою монополії на владу на Закарпатті, лідер клану пішов «ва-банк» та обрав тактику на знищення державної системи порядку в регіоні. На минулому тижні по всій області були розміщені білборди з висловами проти центральної влади України.
Одночасно з появою візуальної агітації, населення краю почало отримувати листівки від партії «Єдиний Центр», в яких закликає до сепаратизму.
Що стосується мітингів, то вони влаштовуються в селі, голова якого – колишній прикордонник, а сьогодні – депутат сільської ради, який обирався від партії «Єдиний Центр» в 2010 році, Василь Коштура. Як і рік тому, за вказівкою свого патрона цей чиновник зібрав кілька десятків чоловік, які перекрили міжнародну трасу, роблячи «нову картинку» для певних засобів масової інформації. Також село Ракошино є однією з піар-площадок Віктора Балоги та його команди. До прикладу, нещодавно він навідався з подарунками до двох малозабезпечених родин, та пообіцяв їх підтримувати. Це говорить про тісну співпрацю голови села Василя Коштури з лідером «ЄЦ».
Posted by Віктор Балога on 21 липня 2015 р.
Вочевидь, влада села Ракошина в особі Василя Коштури не розуміє, чим саме для неї може скінчитися сприяння у організації мітингів та “майданів”. Адже події останніх тижнів дали центральній владі України побачити повну картину по Закарпаттю, аби швидко і ефективно їй протидіяти.
P. S. Керівництву країни у особі Президента та голови Верховної Ради для запобігання розростання проблем, які намагаються влаштувати Балоги, варто звернути увагу на цього депутата.
Мало хто знає, що перший заступник міського голови Ужгорода, успішний бізнесмен, меценат Іван Волошин за першою освітою – художник. Хоч так себе не називає і не надто часто бере до рук пензля, проте має вишукане відчуття смаку, цікавиться сучасним мистецтвом, підтримує талановиту молодь, вболіває за зовнішній вигляд міста… Ми поспілкувалися з депутатом з творчою душею про вибір фаху, про мистецькі вподобання, творчі проекти…
– Я з четвертого класу після уроків їздив 12 кілометрів на автобусі до Мукачева в художню школу, а ввечері повертався додому у рідне село. І так чотири роки.
Після 9 класу зрозумів, що треба вчитися. Не бачив себе працівником у тракторній бригаді (основна перспектива у селі). Твердо вирішив вступати до художнього училища (тоді ще так називався теперішній Ужгородський коледж мистецтв імені А.Ерделі). Здобув два дипломи – училища та коледжу, згодом – інституту.
Іван Волошин
– Освітній процес у художньому навчальному закладі зовсім інакший, ніж в інших вузах: є академічна частина (живопис, рисунок, скульптура, композиція, історія мистецтва, робота в матеріалі) та загальноосвітні предмети. Якщо на уроках класичного ВНЗ звичні перевірка відвідування, поточні оцінки, то на заняттях художнього напрямку в частині спеціальних предметів, цього не було. Аудиторія завжди відкрита. Малювати можете в будь-який зручний час, хоч і вночі, – ніхто нікого не обмежував. До того ж художньому інституту, як і коледжу, абсолютно не притаманне таке явище, як хабарі за іспити. Тут або можеш, або ні. Такий підхід мені до вподоби, бо все по-справжньому.
Моє навчання розпочалося в момент розвалу Радянського Союзу. Пам’ятаю, першу стипендію дістав у карбованцях (30 так званих дерев’яних), другу – вже в купонах. Грошей традиційно не вистачало, то ми придумували «халтурки» – копії робіт, які потім продавали на ринку стадіону «Авангард». Робилося дуже швидко: брали книги з живопису й копіювали звідти твори класиків – Шишкіна, Левітана, Серова, Поленова, Айвазовського. Все це розкуповували поляки, словаки, в яких були такі ж економічні проблеми, як і в Україні. Викладачі нас на цьому ловили й вичитували ☺. Не дозволяли, бо, якщо студент сильно захоплювався копіюванням, надалі важко сформувати власний стиль. Як на мене, це ще раз демонструє якість навчання та підхід.
Тамара Готра, Андрій Карташов, Іван Волошин
– Так, але, крім спецпредмета, всі студенти вивчають також живопис, скульптуру, рисунок, композицію, історію мистецтва.
– Рисунок, живопис. Деревом цікавився без фанатизму. Хоча робота з матеріалом дуже цікава. Сьогодні технології вже дозволяють такі роботи проектувати на комп’ютері, а виконувати на 3D-машинах.
– Уже на четвертому курсі зрозумів, що не хочу ставати відомим художником після смерті ☺. Я не готовий був своє життя повністю присвяти мистецтву, бо все-таки за натурою – творчо-прагматичний. Тому пішов у бізнес.
Іван Волошин з ректором Іваном Небесником
– Так, щороку відвідую публічні захисти студентів художнього інституту. Я в добрих стосунках майже з усіма викладачами. Дружу зі своїм першим викладачем живопису, одним із найкращих художників Закарпаття Антоном Ковачем. Пам’ятаю, як він, вимогливий викладач, мені на другому курсі, коли всі малювали аквареллю, а я почав пробувати олійними фарбами, зауважив: «Бачу, Волошин що ти вже маестро»
З Іваном Небесником, ректором Закарпатського художнього інституту, який знає мене з моїх 15 років, також товаришуємо. Наші взаємини протягом 24 років трансформувалися зі статусу «студент –директор» на дружбу, і мені здається – це прекрасно.
Багато-хто з тодішніх студентів нині – викладачі, наприклад, Юрій Чегіль, з яким теж товаришуємо.
Іван Волошин з друзями зі США, що придбали роботу молодого художника
– Так, бо художникам нині важко. Я їм раджу, рекламую їх на своїй сторінці у Фейсбуку. Маю все-таки ширше коло спілкування.
Стараюся акцентувати увагу друзів на нових талановитих іменах. І, якщо вдається чимось допомогти, маю задоволення.
Іван Волошин з роботами Володимира Попа
Наведу приклад: потрапили мені на очі картини молодого художника Володимира Попа – я його знайшов і купив кілька робіт. Через якийсь час до мене в гості завітали друзі, які давно проживають у США (колишні ужгородці). Роботи їм дуже сподобалися, і вони також захотіли придбати кілька – я їх познайомив з автором. У розмові друзі почули про мрію молодого хлопця побачити Америку. Вони запросили його, зробили йому візу, надали житло, і Володя три місяці прожив у Штатах, творчо працюючи та вивчаючи мову. Тепер його роботи, крім України, є в США та Арабських Еміратах. Ось так буває.
Робота Василя Когутича
Інший випадок. Наприклад, мені сподобалися картини з акварельної серії «Місто» молодого і дуже талановитого Василя Когутича. Купив понад 20 робіт, похвалився у Фейсбуку ☺, повісив у кабінеті, офісі. У Василя справи пішли краще – став продавати. Потім замовив йому роботу в олії. Бачу, що він узявся експериментувати і в цій техніці.
Робота Василя Кадара
Нещодавно, до речі, Антон Ковач попросив подивитися роботи колишнього студента, а нині перспективного молодого художника Василя Кадара і по можливості допомогти продати кілька робіт (бо не вистачало грошей на лікування діда). Я вибрав кілька для себе, запропонував колегам, друзям, колекціонерам. На сьогодні один із моїх друзів-колекціонерів виявив бажання придбати понад 60 робіт. Мені здається, що це чудово.
– Вважається, що закарпатцям треба колекціонувати представників закарпатської школи живопису – Ерделі, Бокшая, Манайла, Коцку… Я їх не колекціоную. З усіх наших класиків найбільше подобаються роботи Гаврила Глюка і Бокшая. Мені імпонує сучасне мистецтво, яке має вкраплення інтелектуалізму та індивідуалізму. Я не колекціонер. Купую те, що мені подобається, хай це буде і зовсім невідомий художник. Один із моїх друзів є серйозним колеціонером, має зо 1300 робіт усіх закарпатських класиків. Я ж купляю картини чи інші мистецькі роботи, які хочу споглядати щоденно як елементи інтер’єру.
Щодо сучасних мистецьких трендів, переконаний, що художник має право експериментувати в стилях лише тоді, коли здобув академічну освіту. Експерименти без базової підготовки – це ніщо. Інколи жартую, що той, хто малює гірше за мене, – не художник. Бо я не практикую щодня.
Іван Волошин з дружиною Тамарою в «Галереї Ілько»
– Стараємося з дружиною їх не пропускати. Буваємо в галереї «Ужгород», в «Галереї Ілько», за кордоном. Дуже сподобався музей імпресіонізму Орсе в Парижі.
– Мистецтво і всередині мене, і поряд. Художня освіта допомагає бути кращим. Дає змогу не впускати в своє життя кітч. Намагаюся знаходити гармонію в своїй роботі, підходах, поглядах. Свої бізнес-проекти (в будівництві) робив сам – «Унґварський», «Апріорі». Також був запрошений серед інших до робіт над проектом реставрації «Корони».
Іван Волошин з авторською роботою студентських часів
Я перфекціоніст – вимогливий до всього і вимагаю від інших максимальної якості.
Навіть до вирішення юридичних питань теж можу підійти творчо ☺.
– У нас заведено говорити, що Закарпатська школа живопису розпочалася з Ерделі та Бокшая. Так вони її формалізували як школу, але реально традиції були закладені задовго до них. Наприклад, Шимон Голоші, що працював у Тячеві, експонується в кращих музеях Будапешта, а є ще Фердинанд Видра, той же Ігнатій Рошкович… Їх знають у вузьких колах. До речі, саме Рошкович за руку привів малого Йосипа Бокшая в художню школу. Тому я і вирішив увіковічнити цього майстра в скульптурах, одна з яких, як ви вже сказали, була подарована мною Ужгороду, інша – Будапешту. Роботу виконав скульптор Михайло Колодко.
Іван Волошин на відкритті пам’ятника Рошковичу
У процесі роботи виникло бажання культурно пов’язати Ужгород і Будапешт. Тому що художник тут народився, вчився, а там реалізував себе, став відомим європейським митцем. Роботи Ігнатія Рошковича експонуються в центральній залі королівського палацу. Пам’ятник йому вже рік стоїть на другому березі Дунаю. Ідею підтримали генеральний консул Угорщини Йожеф Бочкаї та керівництво мерії угорської столиці. Спільно з ними та з головним архітектором ми вибрали розміщення – центральна набережна Дунаю. Тепер цей пам’ятник став одним із популярних об’єктів для фотографування як в Ужгороді, так і в Будапешті. Знаково, що на етюді скульптури зображений ужгородський пішохідний міст, а на угорському – головний міст Будапешта.
Іван Волошин з маскароном для фасаду «Корони»
– Це буде абсолютно точне відновлення проекту архітектора. Бо саме так вимагає порядок реставрації. Проте ми функціонально адаптуємо споруду до сучасних вимог. Це буде арт-бізнес-центр «Корона». До речі 30% площ займатиме художня галерея з постійною експозицією класиків та змінними виставками молодих художників.
Іван Волошин демонструє проект відновлення «Корони»
Родзинкою проекту є скрупульозна увага до деталей, пластики, до вивісок, шрифтів. Все буде вирішено так, як бачив це автор, як було 100 років тому. Хочемо показати приклад якісної реставрації. До того ж інвестори взяли на себе додаткове інвестиційне зобов’язання – профінансувати реконструкцію центральної площі міста – Театральної.
Етюд Івана Волошина
– Я не художник. Я людина, яка вчилася й непогано вміє малювати, може виконати роботу на нормальному, гідному рівні. Для того, щоб розвиватися, повинен бути щоденний прогрес. Якщо стоїте на місці, то деградуєте. Треба постійно бути в русі, трохи випереджаючи те, що довкола вас.
– Як мінімум, перестати шукати нові вирішення в тих речах, над якими добре попрацювали старі архітектори. Не треба нічого міняти – треба привести в порядок те, що зроблено професіоналами.
Мусить бути й сучасна архітектура, місто має розвиватися, але це має бути доцільно, стилістично виправдано. У центрі забагато вже кітчу. Слід перші поверхи перепроектувати, що й було основним завданням у «Програмі відновлення історичного центру міста», яку я ініціював як чиновник. Якщо з верхніми поверхами проблема не складна: зафіксували, описали і почали відновлювати, – це ремесло – якісно відновити те, що є; то з першими поверхами проблема суттєва, бо за останні 50–70 років наші “зодчі” просто зруйнували всю автентичну архітектуру, деталі, повибивали двері в фасадах, набудували сходів і т. д.
У центрі міста мають бути найкращі заклади, найкраще обслуговування, найкращий вигляд. Якщо життя не розбавлене мистецтвом, воно стає споживацьким.
Розмовляла Яна Штима
Цікаве опитування провели журналісти в Мукачеві. У тамтешніх жителів питали, які проблеми їх турбують у рідному місті. Відповіді виявилися несподіваними. Докладніше – у сюжеті:
Тротуари центральних вулиць багатьох європейських міст майже суцільно облаштовані терасами. І це не тільки не створює нікому жодних незручностей, а скоріше навпаки – робить місто затишнішим та гостиннішим. Іван Волошин коментує це на своїй сторінці у Фейсбуку:
Тераси на тротуарах Будапешта. Істерик не чути.
Тераси на тротуарах центральних вулиць Будапешта
Іван Волошин
Як уже повідомлялося, наприкінці червня фасад історичної будівлі ЗОШ № 9 Ужгорода почали реставрувати… пінопластом. Нині вже стали проявлятися «обриси» ремонту. Про них Іван Волошин відгукнувся на своїй сторінці у Фейсбуку:
Погорелов вибирав колір фасаду 9-ї школи. Радився з ужгородцями… на автобусній зупинці. Вибрали. «Красівий лімонний» і «красівий бордовий». Такий PR.
«Красівий» фасад 9-ї школи в Ужгороді
Іван Волошин
Віктор Погорелов передав в оренду приміщення «Хімчистки» на вул. Белінського, 17 аж по 9 грн за квадратний метр. Цим щасливчиком став Василь Михайлович Немеш, фізична особа підприємець, який оформив оренду майна без конкурсу. Щедрість міського голови зумовлена необхідністю повернення Віктором Погореловим боргів за вирішення питання про його поновлення на посаді мера та залишення в силі рішення місцевого суду апеляційною інстанцією.
У такий спосіб громада міста розрахувалася за позичені мером 40 тисяч доларів. Іван Волошин прокоментував чергову аферу мера на своїй сторінці у Фейсбуку:
Погорелов здав приміщення хімчистки на Белінського (2000 м2) по 9 гривень за м2 (надворі – 2015 рік). Магія вуду в дії! (експерт був заколдований, 100 відсотків).
Фонтан із водяної пари – чудове рішення, застосоване в Будапешті, яке, окрім прямої функції охолодження та зволоження, несе в собі ще й естетичну складову. Водяна пара створює ефект загадкового туману, чим ще більше підкреслює неймовірну красу будівлі парламенту угорської столиці та створює неперевершений архітектурний баланс усієї площі. Відео, на якому відзнятий дієвий спосіб боротьби з аномальною спекою в Будапешті, на своїй сторінці у Фейсбуку поширив Іван Волошин:
А тепер згадайте горезвісний фонтан від «великого господарника» Погорелова. Слова й коментарі – зайві.
Іван Волошин і Тамара Готра з синами та родиною Годинців
«Зустріли нашого чемпіона Михайла Годинця з літака! Був у Японії на «місячнику тренувань», які проходили в найкращих клубах цієї країни, на запрошення засновника Шидокан карате Канчо Йосідзі Соено. Веземо додому. Учні, готуйтесь!»
– повідомив Іван Волошин на своїй сторінці у мережі Фейсбук.
Сплив рік, відколи на березі Дунаю в Будапешті з’явилася скульптура закарпатського художника Ігнатія Рошковича – аналог пам’ятника на набережній Ужа в Ужгороді. Меценат обох проектів Іван Волошин згадує подію у своєму дописі на ФБ.
Іван Волошин на відкритті пам’ятника Ігнатію Рошковичу в Будапешті
«Цього дня рік тому офіційно був відкритий пам’ятник художнику Ігнатію Рошковичу – мій подарунок місту Будапешту. На фото: з керівниками угорської столиці, керівниками Генерального Консульства Угорської республіки в Ужгороді та представниками творчої інтелігенції Закарпаття та Угорщини».
